Дане перевезення почалось із домовленості в п’ятницю 12.11.2010. Авто приїхало по адресу на подачу більше 100км в 15-05 за польським часом. На місці завантаження вже ніхто не чекав. Довелось чекати до понеділка. 15.11.2010 завантажили/замитнили. 17.11.2010 авто було в Києві на митному терміналі. Як виявилось далі, поляки завантажили не задекларовані 2 палети. Замовникам довелось доводити тиждень на митниці, що товар не контрабандний. Стосовно даних аспектів до експедитора не може бути жодних претензій. Але всю інформацію, яку можна дізнаватись про протікання розмитнення і яку зобов’язаний надавати експедитор так як він спілкується із першоджерелом, ми дізнавались від водія. Від пані Зої Ростиславівни (ПП Граділь) важко було дочекатись хоча б якоїсь інформації. В підсумку простій на митниці з 17 по 26 листопада включно. 25.11.2010 авто частково вивантажили на ліцензійний склад, але з митниці не відпустили. Наступного дня авто розвантажили повністю. Під час перебування авто на митниці Зоя Ростиславівна (ПП Граділь) спочатку погоджувалась на оплату простоїв в розмірі 400грн/доба, та згодом відмовилась вести на цю тему розмову. На прохання підтвердити гарантійного листа про оплату фрахту та простоїв лунав тільки монолог про те, що п. Зоя «не бажає підписувати собі приговор» і «подавати свою голову нам на блюдечку». В процесі розмови лунали недоречні запитання про мій вік, рівень кваліфікації та проф. навичок. Як підсумок розмову про компенсацію простоїв довелось вести із замовниками, які оплатили їх скоріше нам ніж п. Зоя Ростиславівна (ПП Граділь) фрахт за перевезення.